Зі збірки "AVE, Маріє!"
(Подаємо за виданням: Надія Кметюк "AVE, Маріє!". – Коломия: Вік, 1998 – с. 25-34)
Автоепіграф
О Маріє, Ти плачеш... А в синіх просторах
Вже архангели просять Тебе: возрадій!
Ти — воплочена Милість, я — ніжність й покора —
Простягаю до Тебе долоні надій.
БОГ Є ЛЮБОВ. РІЗДВО
О Різдво! Розпроміниться серце
Від Пречистого ймення: Любов.
Божа ласка і радість проллється
В тишу рідних домівок й церков.
Над вселенною — голуб надії —
Богодух. Над Христом — янголя.
Породілля крізь сльози радіє.
Пеленає святе Немовля.
Між зірками вчувається: АVЕ —
Чисте лоно Твоє і святе...
Коронація Божої слави —
Хай Дитятко Господнє росте!
О гармонія світла й молитви!
У сльозинці душі — промінець.
Бог прийшов, щоб весь світ возлюбити,
А Любов — це найвище з мистецтв!
***
Зірки посипались додолу,
Цілують Ангели сніги.
І заквітчавши душу кволу,
І затопивши береги,
Благословенна Небесами
Велика радість, мов ріка,
Тече Господніми світами –
В свічках, в молитвах та в зірках…
Прекрасні квіти на морозі:
Сапфір, рубіни та янтар
І перли, перли – срібні сльози
На Золотий падуть Вівтар.
О Небо!.. Небо, мов просфора,
Сьогодні ділиться на всіх.
О, душе бідна!.. Душе хвора!..
Молись Добру! Молись Красі!
Сніги… Дороги… Мрії сині…
Святиться звіздами Різдво.
Блаженні ті, що плачуть нині, -
Прийшов, прийшов на землю БОГ.
ХРИСТОВІ
Альфа і омега християнства.
Істина, дорога і життя.
Серця і душі моїх багатство —
Дівою народжене Дитя.
Я візьму Його із рук Мадонни —
Таємниче, світле, неземне,
Що зійшло у світ з святого лона
Й святістю наповнило мене.
О! Блаженство! І вже слів не треба.
Бо душа молитвою стає,
Я щаслива! В мене стільки Неба!
Хай святиться в нім ім'я Твоє!
***
«Камінь, що в мене кидають,
В чорнозем душі своєї ловлю.
Ростуть ломикаменем квіти —
Люблю Вас, Люблю Вас. Люблю».
о. Ярослав Лесів
Моя душа — як цей різдвяний сніг,
А серце — наче свічечка пречиста.
Святиться ніч... Тремтять святі вогні.
Вже моляться небесних сфер хористи.
І разом з ними молиться душа:
Ще хвилька, і зійде з Небес Спаситель!
І я заплачу квітами в віршах,
І буду всіх, як Він — ХРИСТОС, любити!
ХРИСТОВІ
Хай не буде, не буде сумна
Нова радість, яка не бувала.
Помолюсь на Дитятко... У снах —
Білий Янгол і зорі — хорали.
У литаври молитвенні б'є
Пріснотиша, різдвяна і сніжна.
Людська доня Тобі віддає
Зі сльозою повінчану ніжність...
«О, не плач, моя рідна! Не плач! —
Богородиця тихо промовить, —
З болю свічка горить! Не зола.
А над свічкою — безмір Любови!»
***
О дерево життя!.. Немов в колисці
Вселенна нині: народився БОГ!
Різдво! Пройшли віки — іконописці,
А вічною лишилась лиш Любов.
У Вифлеємських яслах — Серцевндець,
Пречиста Діва плаче, як й колись...
І серденько не може не молитись,
Бо в ньому радість з болем обнялись.
Воплочене Господнє Слово й Ласка —
Предвічний БОГ — маленьке Дитинча.
Не гасне з золотої диво-казки
Молитвою голублена свіча.
Іду по тернах... І несу ту свічку.
Над долею — Всевишнього покров.
І знов читаю на ХРИСТОВІМ личку
Високе милосердя і Любов.
МОЛЬБА
О Маріє, Ти плачеш?.. Я знаю ці сльози...
Чистота чистоті сповідається знов.
І різьблена терпінням, і бита морозом —
Я читаю в очах Твоїх вічну Любов.
О Маріє, Ти плачеш... Господнє Дитятко
Пеленають молитви Твої і мої.
Пастушки розплітають віночки колядок.
Моє серденько ж плаче співзвучно з Твоїм.
О Маріє, Ти плачеш... А в синіх просторах
Вже архангели просять Тебе: возрадій!
Ти — воплочена Милість, я — ніжність й покора —
Простягаю до Тебе долоні надій.
О Маріє, Ти плачеш... Неначе просфора,
Божа радість поділена нині на всіх.
Ще ніщо не віщує страждання і горя...
Усміхнися крізь сльози Господній Ясі!
***
Під тишею небесного склепіння
Пройшов пророк, нічого не втаїв.
Душа, різьблена болем і терпінням,
Перед Дитятком-Господом стоїть.
З волхвами поклоняється Дитяті:
Хто вірував і йшов, той вже — блажен.
В стаєнці — не в хоромах, не в палаті
Небесний ангел тишу береже.
Тремтять у тиші спогади болючі,
З Маріїних очей сльоза паде.
Благословен Твій біль! І Він — Грядучий
В ім'я Любови й Правди до людей!
МАТЕРИНСТВО
І Твоя сльоза, смиренна і солона,
Схрестила в тиші землю й небозвід,
Як плід Святого Духа й Твого лона
Благоволінням Неба сходив в світ.
А Ти Любов'ю Сина сповивала.
Розтанув Материнський біль і крик.
Полились з Неба янгольські хорали,
І Бог-Отець дививсь на Вас згори.
Дитинна радість сповнювала груди:
ХРИСТОС прийшов, щоб дати всім Життя!
Всемилістю відлунювало чудо
Господнього Його серцебиття.
Як найніжнішу Ніжність, Немовлятко
Горнула я, тулила до грудей...
Гойдала тишу музика колядок —
Святої ночі зроджувався день...
II
Матусенько моя, печальна сарно,
Голубко тиха, хвора і сумна...
В Твоїй світлиці — лагідно і гарно,
Бо нині Божий Син прийшов до нас.
Ти навколішках молишся і плаченій.
Я знаю: просиш щастя не собі...
Й Предвічний Бог у серденько дитяче
Приймає Твій святий, Твій вічний біль...
Свята ніч, тиха ніч 1998 року Божого.
***
Принеси мені свяченої водиці,
Таточку, будь ласка , принеси.
Я тихенько плачу... Мені сниться
Ангельських пісень квітуча синь.
Доброта Твоя, як білий ангел,
Промокне сльозу і кров із ран...
Вчора – тиха ніч і Божий Агнець,
Нині – Водохрестя, мій Йордан.
О, яка ж то милість доокола,
І високе сонце – в небсах.
Добре, що молитва – понад болем!
Від Отця летить до Сина Птах.
Принеси мені свяченої водиці,
В водохресну днину принеси.
Чуєш: люд хрещений веселиться –
В білих шатах йде Господній Син.
І душа із Господом в єднанні,
Чистою луною глас Отця.
Божий Син хрещається в Йордані,
Щоб надію дати всім серцям.
Серденька мого удари хворі
Коронує Голуб-Богодух,
І злітають ввись пісні прозорі –
Хай ніколи з горя не впадуть!!!
Надія Кметюк,
Коломия, Україна
Надія Кметюк (нар. 1961р.) - авторка поетичних збірок “Божі очі” (1996) та “Ave Маріє” (1998), лауреатка премії ім. М. Підгірянки в галузі літератури та мистецтва обласного товариства “Просвіта”.
Нещодавно вийшла друком збірка вибраних творів поетеси:
Надія Кметюк. Молитви Надії: духовна поезія. — К: Лелека, 2012. — 64 с. — іл.
Ця тяжкохвора жінка мешкає зі старенькою мамою у містечку Коломия на Івано-Франківщині. Вже багато років Надія не виходить із дому, ув’язнена хворобою... проте у світ, ніби птахи Божі, полетіли її вірші.
З дозволу авторки розміщую в мережі її твори. Сама Надія не вміє користуватися комп’ютером.
Добре слово - надихає, окрилює і підтримує. Якщо ви захочете написати цій людині, надіслати їй листівку до свята, підтримати морально або матеріально, опублікувати її твори в часописі, альманасі чи на інтернет-ресурсі, пишіть на мій мейл zorianazhyvka@ukr.net і я надам Вам її домашню адресу.
ЗЖ
Прочитано 16473 раза. Голосов 15. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Один день из жизни школы боевых искусств - Наталия Минаева Меч. Это интересно
Древнейшие бронзовые мечи (9-8 вв. до н.э.)
Рубящее и колющее длинноклинковое (до 1,5 м.) оружие с прямым обоюдоострым клинком. Бронзовый меч появился во 2 тысячелетии до н. э., железный - в начале 1 тысячелетия до н.э. Длина их была не более 70 см. Эфес меча состоит из рукояти, гарды (обычно типа крестовина) и головки. У некоторых мечей гарда может иметь форму круга, а головка представлять собой набалдашник. В качестве дополнительных элементов защиты руки отдельные мечи имеют дужки и лангет (небольшой щиток для защиты большого пальца). Рукоять обычно делается из дерева и оплетается проволокой (либо выполняется целиком из металла). Головка представляет собой металлический шарик, который может иметь шляпку (расклепанный конец хвостовика).
Крестовины меча двоякого рода: прямые и с опущенными концами. Меч с крестовинами второго типа наиболее пригодны для рубки с коня. В процессе развития, в зависимости и от оборонительного вооружения, и от приемов боя, форма меча изменялась.
Заподноевропейский меч 15-16 вв.
После падения Римской империи и до выделения рыцарской конницы в главную ударную силу на поле брани, то есть в период с 6 по 10 вв., длинный меч стал массовым оружием во всем регионе. Ведущим типом меча в этот период стал каролингский, названный так в честь правящей во Франции династии Каролингов. Такие мечи, широко распространенные во всей Европе, были длиной 80 - 90 см, шириной 5-6 см и имели прямой клинок, который мог быть как обоюдоострым, так и иметь одностороннюю заточку и скошенное в одну сторону острие.
Скандинавский меч, который еще называют норманским, очень хорошо подходил рослым и физически сильным викингам. Он был достаточно толстым в поперечнике, имел очень массивный противовес (у некоторых мечей размером почти с кулак) и небольшую гарду (или вообще не имел ее). Некоторые мечи имели на навершии крюк или небольшой крюкообразный клинок, которым можно было атаковать противника, уведя в сторону его меч основным клинком.
Мечи 9 - 10 вв. имеют ровный широкий клинок, закругленный к концу, и являются только рубящим оружием. Мечи 11 - 12 вв. с заостренными концами и слегка сужающимися книзу клинками имеют значение не только рубящего оружия, но и колющего. Мечи изготовляли из железа и сварочного булата. В конце 12 в. рукоять меча удлиняется настолько, что позволяет действовать двумя руками. В этот период мечи имеют заточенные у острия клинки, способные проникать сквозь сочленения доспехов.
Ножны у меча деревянные и покрываются кожей или материей и привязываются к поясной портупее на перевязи, каждый конец которой, разрезанный на ремни, образует плетеное кожаное кольцо.
Ремни эти обычно покрыты бархатом, шелком и шиты золотом, а иногда украшены финифтью. К этому времени относится появление рыцарского оружия. Рыцарские мечи выделяются своей красотой, считаясь благородным оружием. В продолжение месяцев их оставляли лежать на алтарях, они участвовали в литургии, их благословляли священники и даже освящали. Лучшие хранились в сокровищницах монастырей под алтарями, на могилах своих бывших владетелей. Им дают имена, как это делалось еще во времена Каролингов; при инвеституре, короновании, посвящении они участвуют в церемонии в силу строго соблюдаемого завета. Их происхождению часто приписывали сверхъестественный характер; некоторые из них якобы обладали волшебными свойствами.
В первой четверти 14 в., после внедрения латного доспеха, клинок рыцарского меча стал длиннее, что увеличивало силу его удара и дистанцию. Так появился полутораручный меч, сначала в Германии, потом - в Англии, затем - в остальных странах Западной Европы.
Европейский меч 14-16 вв.
Классический рыцарский длинный меч окончательно оформился к 13 в. Средняя длина его клинка составляла 75 - 80 см, максимальная - 90 см. меч был плоский, шириной 5 см и имел долы. Гардой служила простая перекладина, дужки которой могли незначительно загибаться вверх. Рукоять, рассчитанная на одну ладонь, имела в длину 10 см. Заканчивалась она навершием-противовесом, которое очень часто использовалось как тайник для хранения какой-нибудь христианской реликвии, повышающей "святость" меча и боевые качества его владельца. Поэтому рыцари навершие в бою не использовали. Вес меча составлял 1,25 - 1,8 кг.
В настоящее время, согласно европейской классификации, под коротким мечом понимается меч длиной до 60 см (2 фута), длинным - от 60 до 115 см (2 - 3,5 фута), полутораручным - 115 - 145 см (3,5 - 4,5 фута), двуручным - больше 5 футов, то есть 152 см. Клинок последнего был шириной 5 - 6 см. Длина его рукояти составляла около 30 см, весил он от 3,5 до 5 кг. Двуручный же "тяжелый меч" весил до 8 кг и мог доходить в длину до 2 м.
Русский меч
На Руси меч являлся дорогостоящим предметом вооружения, часто передавался от отца к сыну. Мечи 10-12 вв. имеют клинок длиной около 100 см, шириной 4 - 6 см, толщиной средней части клинка 3 - 6 мм. Переход в 14 - 15 вв. от кольчуги к наборным доспехам повлиял и на эволюцию меча. Доспехи в бою легче было проколоть, чем разрубить. Поэтому прежнее рубящее действие меча заменяется в 14 в. на колюще-рубящее. Мечи становятся длиннее (до 120 - 140 см). Их рукоять делают большой, крестовину - прямой и длинной (до 26 см). На клинке меча появляются трехрядные долы
Поэзия : Изнемогшему в пути - В. Навлинский Автор этих стихов прошел сложный жизненный путь. Он обратился к Господу через откровение Иисуса Христа в ночном видении. Затем примкнул к одной из деноминационных церквей, в которой, как выяснилось впоследствии, не возвещалась вся евангельская истина.
Запросы его сердца встретили полное непонимание среди служителей, и это непонимание в конце концов вылилось во враждебность и даже предательство с их стороны.
Его поиски, сомнения, а также его посещение обездоленных и больных людей наложили отпечаток на содержание его стихов.
Более того, многие его стихи и были посвящены его знакомым, некоторые из них впоследствии обратились к Господу.
