Я не дуже гарно вмію танцювати і, якщо знаходжусь десь на святі, де танцюють, я завжди захоплююсь тими людьми що вміють це гарно робити: їх легкістю, вправністю рухів. Все ж таки я танцюю, як вмію, бо, не уявляю як можна жити без танців. «Будьте як діти…» говорить Біблія, а діти майже завжди танцюють. Але, все ж таки, якщо усвідомити, то я танцюю, як багато інших людей, не тільки на вечірках. Колись я танцювала, коли бігла на побачення (майже завжди запізнювалася), це був танець, а не біг, бо я була така щаслива, коли танцювала назустріч своєму власному коханню. Звичайно, я танцювала на весіллі: це був танець з моїм нареченим, з яким я уже живу (і танцюю) 20 років, це різні танці: повільні та швидкі, дуже ніжні (у ліжку), інколи сумні (наповнені болю: життя не ідеальне), інколи грайливі (будьте як діти!). Згадую як колись танцювала, коли моя донечка була ще маленька, усі кругом радили: не таскай її на руках, вона ж важка, нехай не привикає до рук... А я носила її і танцювала (це був один з найкращих танців! Зараз вона теж танцює, інколи для мами, така вже велика, самостійна…
Що я зараз роблю?.. Продовжую танцювати: кожного ранку коли виходжу з дому одягаю навушники, включаю музику і йду на роботу, під швидку музику я йду швидко, під повільну – повільно, так треба, бо це мій танець! Інколи я ще наспівую, інколи підтанцьовую ( надіюсь, непомітно) коли їду в метро, я танцюю для Господа, який мені дав життя, створив мене такою гарною, створив таким гарним цей світу у якому я танцюю і буду продовжувати танцювати, поки жива.
Ще щось хотіла сказати… Танцюйте!!! Зі своїми рідними, коханими, танцюйте навіть коли самі, і ви побачите, що до вас будуть приєднуватись інші, бо ніщо так не приваблює, як щастя, любов, краса у танці. Танцюйте: життя коротке… і воно варте того, щоб танцювати!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 10212 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Бухольц Эдуард Альбертович, Воспоминание милостей Божиих в моей жизни. 1 Часть - В. Навлинский Странствуя дорогами жизни, однажды извилистые пути привели меня и моих двух друзей в зимнюю пору в беленький домик – хутор, что в окрестности города Елгавы, в котором проживало благословенное Богом семейство Эдуарда Альбертовича Бухольц.
Никогда не забуду, как на лай двух псов у калитки, вышел никто иной как, сам дорогой брат Эдуард Альбертович. Увидев нас , радостно воскликнул : «О, Святая Троица пришла ко мне!»…
Обстановка дома простая, как и сами его обитатели. Усадив нас на диван, брат Эдуард поведал о том, что всего за несколько дней до нашего посещения Господь чудесным образом поднял его тяжело больного с этого дивана , на котором сидели теперь мы .
Дело в том , что этот неутомимый труженик на ниве Божьей нуждался в отпуске . Ему Господь так и сказал , что даёт ему «отпуск» на 3 месяца. Его парализовало и он не мог встать, но внезапно явилось облако Ангелов, и Господь проговорил к нему : «В подтверждение того , что ты встанешь через 3 месяца, вот тебе знак… и в одно мгновение Он поставил меня на ноги . Потом я снова оказался на диване, - продолжал брат .
Приехавший врач , осмотрел меня и сказал : «Ну, дедушка, полежишь месяцев шесть, полечим, а потом посмотрим , что делать дальше». Я же ему и говорю : «А это как решит моя Небесная Канцелярия, а она решила мне лежать 3 месяца»… Так и произошло : ровно через 3 месяца я встал совершенно здоровый. И мы в этом убедились , он сел за руль своего трёхместного мотоцикла, на заднее сиденье усадил дочь, а в люльку свою верную супругу, и так они поехали церковь… и это-то в их восьмидесятилетнем возрасте.
Невозможно описать словами личность этого самоотверженного служителя Божия. Его детски чистый задористый смех остался в моей памяти навсегда .
Жаль, что в те годы у нас не было с собой ни фотоаппарата , ни магнитофона , чтобы запечатлеть его личность и записать чудесную повесть , которой поделился он с нами тогда .
Пусть его свидетельства, помещённые в этой книге , ободрят в вере читающего и послужат к прославлению нашего дорогого Спасителя и Господа Иисуса Христа.
Кажется всё, что описано в книге, мы лично слышали из его уст.
В Навлинский
Г.Нарва
