Новогоднее
Инок59
Конечно символы, нам портят нервы часто,
Но я рискну друзья порассуждать.
Чтоб в год *овцы* не *стригли* Вас напрасно,
*Включайте* голову и не живите *праздно*,
Иначе Вам, удачи не видать.
Живите в РАДОСТИ, ЛЮБИТЕ и МЕЧТАЙТЕ,
И загадав на павшую звезду,
Вы верить в чудеса не перестаньте,
Они свершатся и без всяких *хиромантий*,
Коль с СОВЕСТЬЮ живёте Вы в ладу.
Когда Вы мир *врачуете* участьем,
Хранит Вам душу ангел доброты.
Ведь подарить НАДЕЖДУ тоже счастье,
Когда вокруг бушующие страсти,
Порою не хватает теплоты.
Советую не сильно огорчаться,
От повседневной жизни суеты.
*Благих*, желаний стоит опасаться,
Они как правило начнут сбываться,
Оставив в сердце *привкус* пустоты.
Живите в здравии, свой МИР украсив светом,
СОЗДАТЕЛЬ пусть укроет Вас от бед.
Любите ЖИЗНЬ, ДЕТЕЙ, СЕМЬЮ, ПЛАНЕТУ,
И Вам воздастся тою же монетой,
Счастливых праздников, УДАЧИ, ДОЛГИХ лет.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
