Дал прогресс мобайл нам, людям,
Внутрь затиснул интернет,
Заниматься все им будем,
До другого дела нет.
Захожу, друзья, в автобус,
Все сидят на кнопки жмут,
Там и атлас, там и глобус,
Там и смех и просто жуть.
Все друг другу звоним, звоним,
Сумасшествие и бред.
И на завтрак с телефоном,
С телефоном на обед.
Мы с мобайлом и на ужин,
Закрыв души на засов,
До мобайла мир свой сузив.
Мобайл, даже и на сон.
Это ж надо так влюбиться,
Кому в твиттер, кому в файл,
На мобиле муж женился,
Жена вышла за мобайл.
По дороге, и в квартире
Всё ему на кнопки жмём.
В виртуальном, его мире
Дышим, думаем, живём.
Инфорации так много,
Не отвлечься только чтоб,
И не глядя на дорогу
Головою сносим столб.
Об одном только мечтаем.
Устремить свой взор в экран.
И в итоге получем
Много ссадин, шишек, ран.
Вот бесовская забава,
Жизнь-копейка, жизнь-игра,
Жмут на кнопки слева, права,
Старики и детвора.
Никого не замечаем,
Нам мобайл отец и мать,
Одного только желаем
Его кнопки нажимать.
За семью мы не в ответе,
Как мы любим? Ох да ах,
И рождаться будут люди
Все с мобайлами в руках.
А мобайл всё продолжает
Отвлекать внимание.
Ох! Как разум наш пленяет.
Эта мобайл мания.
Николай Токарь.
Николай Токарь,
Сидней Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.Служил в армии на Камчатке. Не имею, не состоял, не привлекался.Прошёл середину восьмого десятка.В браке состою 46лет.Имею дочь и троих внуков. Живу в Сиднее с 1997года. e-mail автора:niko1938@gmail.com
Прочитано 7244 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.