Бережи, Наш Боже, рідну Україну
У Своїх Батькивських, лагідних руках,
Пригорни до Себе як малу дитину,
Покажи у небо той вузенький шлях...
І навчи нас жити по небесній волі,
Щоб в серцях відкрилась неземна Любов,
Щоб розквітла віра наче квіти в полі,
Та завжди цінилась, щоб, Голгофська кров.
Простягаєм руки у простори неба,
Просимо: О, Батьку, збережи наш край,
Дай щоб лютий ворог навернувсь до Тебе,
Нам прощать й любити, Боже, сили дай.
Бережи Спаситель нашу добру Неньку,
Щоб воскресла віра в Господа Христа.
Дай нам з неба миру, щастя й долі жменьку,
І надійним Другом для країни стань...
(Люба Охман)
Люба Охман,
Spartanburg USA
Меня зовут Люба Охман. Люблю Господа и хочу Ему служить чем могу. Я очень люблю петь и иногда пишу свои песни. Стихи начала писать с лет 12ти. Пишу о том, что на сердце.
Буду рада любому отзыву. Заранее спасибо. e-mail автора:lyubaokhman@yahoo.com
Прочитано 7984 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
С чем пришли вы к нам, витии? - Сергей Сгибнев Миссионерское служение Апостола Павла невозможно переоценить! Едва ли в грядущие времена найдется кто-либо столь самоотверженно и преданно служащий Иисусу Христу, как это делал Павел!
Увы, к огромному сожалению, приходится встречаться с людьми, которые приезжают к нам в Россию не задумываясь о том, что за страну доверил им посетить Бог. Ведь это величайшая возможность для них - проявить свою преданность Иисусу! Уникальная привилегия служить в стране, о которой сами русские говорят: "Умом Россию не понять"!
Увы! Нам пытаются навязать "своего" Христа. А ведь Он один! Это Тот Иисус, Который на Голгофе "... говорил: Отче! прости им, ибо не знают, что делают..." (Лук.23:34).
Прости им, Отче! Прости им, этим незадачливым миссионерам, что пытаются привнести нам свою "статую свободы", тогда как Ты заповедал нам всем нести людям Тебя!
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
